Оцінка майнових прав інтелектуальної власності. Відповідно до Національного стандарту №4, об’єктами оцінки є майнові права інтелектуальної власності, які належать до об’єктів у нематеріальній формі.
Право інтелектуальної власності – це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. (ст. 418 Цивільного кодексу України)
Що таке інтелектуальна власність?
Відповідно до ст. 54 Конституції України громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності.
Право інтелектуальної власності становить окремий інститут цивільного права.
Його норми закріплені у книзі четвертій ЦК України – «Право інтелектуальної власності» (12 глав, які об’єднують 90 статей).
Відповідно до ст. 418 ЦК України: “Право інтелектуальної власності – це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності”.
Поняття “інтелектуальна власність” виникло в процесі тривалої практики юридичного закріплення за певними особами їхніх прав на результати інтелектуальної діяльності у промисловій, науковій, художній, виробничій та інших сферах.
Відносини у суспільстві, у зв’язку із створенням і використанням об’єктів інтелектуальної власності, регулюються системою правових норм, що узагальнено називається правом інтелектуальної власності.
До об’єктів права інтелектуальної власностівідносяться:
- літературні та художні твори;
- комп’ютерні програми;
- компіляції даних (бази даних);
- виконання;
- фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення;
- наукові відкриття;
- винаходи, корисні моделі, промислові зразки;
- компонування (топографії) інтегральних мікросхем;
- раціоналізаторські пропозиції;
- сорти рослин, породи тварин;
- комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів
і послуг), географічні зазначення; - комерційні таємниці (ст.420 ЦКУ).
Об´єктом права інтелектуальної власності може бути лише нематеріальний об´єкт — результат інтелектуальної, творчої діяльності. Проте, не кожний результат творчої діяльності визнається об ´єктом права інтелектуальної власності, а лише той, який є об´єктом охорони Цивільним кодексом України та іншими законами України про інтелектуальну власність. Результати творчої діяльності, які з тих чи інших причин не стали об´єктом охорони права інтелектуальної власності, можуть бути визнані об´єктами цивільного права, але не права інтелектуальної власності.
Об´єктами права інтелектуальної власності можуть бути не тільки результати інтелектуальної, творчої діяльності, а й інші об´єкти, визначені Цивільним кодексом України та іншими законами. До них можна віднести, так звані, засоби індивідуалізації учасників цивільного обігу, товарів і послуг та інші нетрадиційні об´єкти, які прирівняні до об´єктів права інтелектуальної власності. Але вони охороняються правом інтелектуальної власності.
Суб´єктами права інтелектуальної власності можуть бути передусім творці цієї власності. Творцем об´єкта інтелектуальної власності може бути будь-яка фізична особа незалежно від віку. Творцями багатьох об´єктів інтелектуальної власності бувають малолітні і неповнолітні діти та інші недієздатні. Це первинні суб´єкти права інтелектуальної власності, яке на підставі закону чи договору може перейти до інших фізичних чи юридичних осіб — правонаступників — суб´єктів права інтелектуальної власності як похідних.
Юридичні особи за ЦК не можуть бути творцями, але вони можуть стати первинними суб´єктами права інтелектуальної власності в силу закону.
Право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених Цивільним кодексом України, іншим законом та договором.
Право інтелектуальної власності на той чи інший результат інтелектуальної, творчої діяльності виникає передусім в силу його створення за умови відповідності вимогам закону.
Право інтелектуальної власності може виникнути на підставі закону.
Законодавство, яке визначає права на інтелектуальну власність, базується на праві кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, що, за визначенням, є благом не матеріальним і зберігаються за його творцями та можуть використовуватися іншими особами лише з їх дозволу, окрім випадків, визначених законодавством.
Право володіти своїм результатом інтелектуальної, творчої діяльності означає, що суб´єкт права інтелектуальної власності має право утримувати цей результат за собою, у своєму майні, безпосередньо здійснювати свій правовий вплив на цей результат. Інші особи, яким суб´єкт права інтелектуальної власності передав цей результат для тимчасового використання чи на законній підставі придбали матеріальний суб´єкт — носій цього результату, здійснюють володіння від імені
суб´єкта права інтелектуальної власності.
Право на використання об´єкта права інтелектуальної власності означає юридичну можливість вилучати із цього об´єкта його корисні якості, ті прибутки, які він може приносити в результаті його використання, та інший корисний ефект.
Використання об´єкта права інтелектуальної власності може здійснюватися будь-яким способом і у будь-якій формі, але в межах закону. Не може використовуватися зазначений об´єкт в такий спосіб чи з такою метою, які прямо заборонені законом.
Суб´єкт права інтелектуальної власності має право розпоряджатися цим об´єктом (правом на нього) на свій розсуд. Це означає юридичну можливість визначати правову долю даного об´єкта: продавати, дарувати, обмінювати, здавати в оренду чи найм та вчиняти інші цивільно-правові правочини.
Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом
Якщо вам потрібна незалежна експертна оцінка, звертайтесь за нашими контаткими
Останні коментарі