Оцінка машин і обладнання являє собою визначення вартості практично усього спектру об’єктів рухомого майна – це оцінка верстатів, приладів, будівельної і дорожньої техніки, підйомно-транспортного устаткування, серійних технологічних комплексів і ліній, силових агрегатів, оргтехніки, меблів, побутових предметів і інших об’єктів, які відносяться до рухомого майна.
Необхідність оцінки машин і обладнання вникає, коли це устаткування або машини стають об’єктами яких-небудь операцій і угод. Так само це може бути страхування майна, переоцінка основних фондів тощо.
Слід зазначити, що машини і обладнання характеризуються, як правило, великою кількістю різних параметрів і різноманітністю номенклатури. Визначення ринкової вартості машин і обладнання є складним і унікальним процесом, оскільки часто в процесі оцінки неможливо знайти абсолютно ідентичний аналог для оцінюваного об’єкту.
Для оцінки усіх об’єктів у матеріальній формі існує Закон України №2658-ІІІ від 12.07.01 р. «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Норми професійної діяльності оцінювача, затверджені Радою українського товариства оцінювачів, протокол № 7 від 11.04.1995 року. На всі спеціалізації поширюється дія положень Національного стандарту 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого Постановою КМУ № 1440 від 10.09.2003 р., який більше застосовується для майна приватної форми власності (КФВ 10), у той час як на майно державної та комунальної форм власності (КФВ 30 і 32) більше поширюється дія Постанови КМУ № 1891 від 10 грудня 2003 р. «Про затвердження Методики оцінки майна».
До обладнання відносяться активи, що класифікуються як станки, установки, апарати, машини, механізми і тому подібні прилади, що здійснюють технологічні процеси в результаті яких виробляється енергія, створюється напівфабрикат чи готовий продукт чи забезпечується їх переміщення, а також супутні, чи такі, що забезпечують автоматизацію управління процесами функції зв’язку. До обладнання також відносять першопочатковий фонд інструменту, арматуру, трубопроводи, ділянки КДП, технологічна оснастка, реманент для експлуатації. Комплектація становить 10-15% від вартості одиниці обладнання.
Класифікується за функціональним призначенням. Технологічне, функціональне, допоміжне.
За умовами виготовлення – стандартизовані – це все серійне обладнання, що випускається у промисловості за чинними кресленнями, техумовам, нормам.
Нестандартне, нетипове – вважається обладнання, що має відхилення від нормалізованих чи стандартизованих розмірів, що виготовлене по особливій вимозі замовника.
Нестандартизоване – окремі одиниці обладнання, технологічні комплекси та пристрої, виготовлені для технологічної операції, що не мають аналогів. Тобто, це унікальні одиниці обладнання з разовим замовленням.
ОЦІНКА СТАНДАРТИЗОВАНОГО ОБЛАДНАННЯ
Особливістю оцінки стандартизованого обладнання є застосування порівняльного методу у 80% випадків.
Порівняльний підхід (СП) – основна вимога до застосування порівняльного підходу – це достовірність джерела інформації. Для стандартизованого підходу застосовується часовий параметр – дата випуску чи умови експлуатації. Тобто проводиться пряме порівняння продажів.
Доходний підхід (ДП) – рідко застосовується для оцінки такого обладнання. Одначе, в оренду може передаватися цілий цех. … розраховується принаймні у розмірі амортизації плюс рентабельність.
Свежие комментарии